33-ті роковини аварії на Чорнобильській атомній станції
26 квітня 2019 року - 33-ті роковини від дня однієї з найтрагічніших подій в історії всього людства, найжахливішої події нашої держави – аварії на Чорнобильській атомній станції.
Люди, мовчки встаньмо на хвилинку
Колючий дріт відрізав нас від світу.
Оскалився дозиметричний пункт,
І рев машин понад буянням цвіту
Зацупив горло, мов смертельний джгут.
Леонід Горлач
Минуло 33 роки від дня однієї з найтрагічніших подій в історії всього людства, найжахливішої події нашої держави – аварії на Чорнобильській атомній станції. 26 квітня 1986 року весь світ побачив силу і нещадність атома, який здатний, вийшовши з-під контролю людини, не лише знищити людство на Землі, а й спопелити весь світ. Історія після тієї чорної п’ятниці стала поділеною на дві епохи: до чорнобильську і післячорнобильську. Та, звичайно, найбільше потерпіла від цієї трагедії Україна. Ядерний кинджал врізався в саме серце України, променевий скальпель пройшовся по генетичному коду великого народу…
Сьогодні, 26 квітня 2019 року, 33 роки потому, ми не можемо не згадати ту саму ніч, коли мирний атом перетворився на бойовий і аварійний. Сьогодні, 26 квітня 2019 року, 33 роки потому, не згадуємо про гігантські матеріальні збитки, сьогодні говоримо про велику трагедію нації. Скількох людей уже поглинув ядерний монстр, скільки залишилося інвалідами. І скільки століть, скільки поколінь розплачуватимуться з безжалісним атомом – невідомо.
Сьогодні 26 квітня 2019 року, 33 роки потому, в нашій школі було проведено день Пам’яті, день скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитися. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стало наше суспільство за ці 33 роки зібранішим? Чи стали ми більше шанувати рідну Землю? І скільки таких запитань виникає…
Дзвони Чорнобиля б’ють на сполох. І, як писав Хемінгуей, не питайте, по кому б’ють вони. По кожному з нас…